ЗАПОБІГАННЯ НАСИЛЬСТВУ ТА ЖОРСТОКОМУ ПОВОДЖЕННЮ З ДІТЬМИ
Домашнє насильство - це завдання шкоди у родині або між людьми, які живуть чи жили разом, навіть якщо вони не є родичами. Дитина може стати як безпосередньо жертвою, так і свідком. Важливо розуміти: дитину, яка є свідком, теж вважають постраждалою. Вона часто переживає травму так само гостро, як і той, кого кривдять.
Форми насильства:
-
Фізичне – побиття, штовхання, позбавлення сну або їжі.
-
Психологічне – приниження, крики, погрози, ізоляція від друзів.
-
Економічне – коли дитині не купують одяг за сезоном, відмовляють в медичній допомозі або примушують жебракувати.
-
Сексуальне – будь – які дії інтимного характеру щодо дитини
З перших днів життя дитина аналізує все, що відбувається навколо: настрій батьків, їхні інтонації, поведінку. Те, що вона бачить вдома, стає для неї нормою. Коли «нормою» є - крики, погрози чи побиття, це назавжди залишається досвідом у її тілі, мозку, пам‘яті.
Домашнє насильство руйнує найголовніше – відчуття безпеки. Дитина засвоює небезпечні уроки: сильніший має право принижувати, близькі люди можуть завдавати болю, її власні почуття неважливі.
На насильство часто вказують:
-
Фізичні ознаки: гематоми, опіки, порізи, що постійно повторюються; переломи, травми голови, болі без видимих медичних причин; інші хронічні захворювання, пов‘язані з недоглядом.
-
Поведінкові сигнали: замкнутість або гіперактивність, агресивна або, навпаки, надмірна слухняність, дистанціювання від інших, невпевненість, негативні висловлювання про себе, самоушкодження – порізи, спроби самогубства, вживання алкоголю або наркотиків.
-
Психоемоційні особливості: надмірна тривожність, безпорадність, відчуття провини, постійне бажання догоджати, пригнічений настрій та депресивність.
Якщо ви помітили ознаки насильства над дитиною, ваша ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ – ДІЯТИ!!!!
Подбайте, щоб вона почувалася в безпеці, і покажіть, що ви їй вірите. Не залишайте дитину сам на сам з цією проблемою.
Важливий сигнал для дитини: Винен кривдник, а не вона, а насильство не буде замовчуватися. Кожна дитина має право на безпеку. І кожен із нас здатен їй допомогти.
Ви можете звернутися:
-
до поліції – 102 телефоном або безпосередньо до найближчого відділку ( усно чи письмово);
-
до служби у справах дітей;
-
до КЗ «Центр надання соціальних послуг»;
-
1547– Гаряча лінія для осіб, які постраждали від домашнього насильства (цілодобово, безкоштовно з мобільних та стаціонарних телефонів);
-
116 123(для мобільних телефонів) або 0 800 500 335 (для стаціонарних та мобільних телефонів) – національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації;
-
116 111(для мобільних телефонів) або 0 800 500 225 (для стаціонарних та мобільних телефонів) – національна гаряча лінія для дітей та молоді;
-
0 800 213 103– гаряча лінія системи безоплатної правової допомоги (цілодобово, безкоштовно з мобільних та стаціонарних телефонів);
Дитина вправі особисто звернутися за захистом своїх прав, свобод і законних інтересів до підрозділів органів Національної поліції України, служби у справах дітей, органів опіки та піклування, органів управління освітою, навчальних закладів, установ.
