Історія села Косенівка
КОСЕНІВКА — розташована за 19 км на північний схід від районного центру, за 12 км від залізничної станції Поташ і за 8 км від автошляху Умань— Черкаси. Населення — 1679 чоловік.
За колгоспом «Комуніст», центральна садиба якого міститься в селі, закріплено 2277 га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 2171 га орної землі. В господарстві вирощують зернові й технічні культури, розвинуте м’ясо-молочне тваринництво.
В селі працюють восьмирічна школа, будинок культури, кіноустановка, бібліотека з фондом 12 тис. книг, фельдшерсько-акушерський пункт, пологовий будинок, а також майстерня пошиття одягу, 3 спеціалізовані магазини, ветеринарна амбулаторія.
Партійна організація об’єднує 38 комуністів, 2 комсомольські — 67 членів ВЛКСМ.
За успіхи в праці 73 трудівників нагороджено орденами й медалями Союзу РСР, у т. ч. свинарку М. Г. Гуцал — орденом Леніна.
Село відоме з XVII століття.
336 жителів Косенівки брали участь у Великій Вітчизняній війні, з них 134 — полягли в боях з ворогом, 119 — відзначено урядовими нагородами. В селі встановлено пам’ятник на братській могилі радянських воїнів-визволителів та обеліск Слави односельцям, які загинули в боротьбі проти фашистів.
У Косенівці народилися: генерал-лейтенант К. М. Дерев’янко (1904—1954), який у 1944 році, будучи начальником штабу армії, визволяв Уманський район від гітлерівців, а 1945 року за дорученням Радянського уряду приймав капітуляцію мілітаристської Японії і був головою Міжсоюзницької комісії в Токіо; поет-пісняр Т. Я. Фіялко, що написав слова пісень «Незаможницька», «Марш школи червоних старшин ім. ВУЦВКу» та інших.
На території Косенівки виявлено залишки поселення трипільської і 2 — черняхівської культур.