Історія села Старі Бабани
Старі Бабани — село в Україні, в Уманському районі Черкаської області, у складі Дмитрушківської сільської громади. Розташоване на обох берегах річки Ревуха (притока Ятрані) за 18 км на північний схід від міста Умань. Населення становить 1 488 особа (станом на 1 січня 2023 р).
Село Старі Бабани розкинулось на горбистій місцевості, біля невеликої річки Ревухи, стиснутої гранітними берегами. За переказами, назва села походить від стародавнього міста, яке існувало на цій території в ХІІ — ХІІІ століттях і було повністю зруйноване під час одного з нападів Золотої орди, приблизно в 1240 році, а серед мешканців залишились живими лише дві жінки похилого віку, які сховалися біля річки в землянці. За іншою версією, назва села походить від слова «бабан», яке в тюркських мовах означало "місто", "святий", "батько», що дійсно тут існувало, і мало велику кількість церков та монастирів]. На території села є трипільські поселення, де люди не одноразово знаходили фігурки глиняних жінок (баб), що теж може бути причетним до назви.
Означення «Старі» з'явилося значно пізніше можливо, тоді, коли виникло інше поселення з подібною назвою (це може бути село Бабанка) для розрізнення старого і нового поселень. Згадується, що у 1629 році в с. Старі Бабани було 224 дворів. Давнє місто було дуже велике. В ньому, за переказами, знаходилося 9 монастирів. Це місто було зруйноване і спалене в ХІІІ — XIV століттях. При розкопах на території села знайдено залишки цегляних стін, монети і речі старовинного походження, які зараз знаходяться в Уманському краєзнавчому музеї. А на садибах Халатьяна Сергія і Танасійчука Михайла збереглися вали висотою до 11 метрів під якими проходить підземний хід. Починався він на початку села біля сільського цвинтаря, а закінчувався біля селище Гранітне. Довжина ходів невідома, але це свідчить про те, що у минулому тут була фортеця по обороні міста. Входи в тунелі у 1900—1905 роках засипані. В селі є урочище «Чернече», назва якого походить від слова «чернець». Це говорить про те, що в цьому місці був монастир.
Минав час, почалось заселення території, і кожна сім'я брала собі у користування певний наділ землі. Від прізвищ людей і географічного положення пішли назви різних частин села: Адаменка, Костюківка, Козини, Шатава, Горобіївка. Так утворилось невелике селище яке тепер називають Селиськом. Одна з частин носить назву Лисогора, говорять, що колись давно жив у селі чоловік з прізвиськом Лисий, а хатина його стояла на горі, тепер це — Лисогора. Але існує і друга легенда цієї назви. Ця гора є найвищою точкою села, і на ній не було нічого окрім одиноких дерев, тому й почали називати Лисогорою. За часів панства, частина землі села Старі Бабани належали пану Степану Молодчаному. Він був завзятим хазяїном, і в північній частині села селяни посадили лісок, який зараз носить назву Молодчане. А назва Староміський ліс вказує на існування колишнього міста. На території села також є трипільські та черняхівські поселення.
При в'їзді в село розташоване сільське кладовище, з краю якого стоїть пам'ятник жертвам Голодомору 1932—1933 років, який встановлений у 1993 році з граніту. Під час Голодомору, тільки за офіційними даними, від голоду померло 505 мешканців села.
В центрі села височить обеліск Слави, який встановлений у 1967 році. На меморіальній плиті викарбувано прізвище 252 односельчан, які загинули в роки Другої світової війни.
На території сільського будинку культури братська могила, яка була встановлена в 1945 році з надгробною плитою виготовлена з граніту. На сільському кладовищі у 1970 році встановлено індивідуальну могилу з граніту. На околиці села було побудовано стадіон районного значення.
Територія села розташована на давній тектонічній структурі — Українському щиту, тому село багате на магматичні корисні копалини. У селі переважає сірий граніт, але іноді трапляється і рожевий. Родовища утворені в палеозойській і мезозойській ерах. Товщина розвідного гранітного пласта сягає 202 метри. Загальні запаси граніту складають 32247 тисяч м³. Перші наукові дослідження місцевого гранітного родовища відносяться до 1851 р., а в 1890 р. почали розробку родовища і постачали Старобабанівський граніт на будівництво залізничної колії Вапнярка — Цвітково.
У 1925 році в селі було створено кустарну артіль каменотесів. Великі обсяги граніту видобували в селі з відкриттям кар'єру «Клин» у 1932 році, після чого почали постачати граніт у вигляді парапетів та берегових карнизів для впорядкування берегів річки Нева в Санкт-Петербурзі та Москви - ріки в Москві. Бригада каменотесів села брала участь у будівництві Московського державного університету ім. М. В. Ломоносова. В наш час продукція кар'єру надходить до багатьох міст і сіл України.
На території сільської ради розміщені та працюють: загальноосвітня школа, дитячий навчальний заклад, сільський будинок культури, лікарська амбулаторія, аптека, відділення зв'язку, приватні магазини, церква, Старобабанівська виправна колонія № 92 (найбільша в області).
Органом місцевого самоврядування є Старобабанівський старостинський округ. На даний час старостою є Мельниченко Валентина Сергіївна.
В 1959 році розпочато будівництво, а в 1967 році здано в експлуатацію будинок культури. Це типове двоповерхове приміщення з актовим залом на 450 місць. самодіяльності: драматичний, вокальний, танцювальний, вокально-інструментальний. Приміщення закладу культури знаходиться на балансі сільської ради.
На території села знаходиться Старобабанівський ліцей, побудований у 1993 році, розрахований на 504 учні. Директор школи Фіголь Ольга Владиславівна, заступники директора з навчально виховної роботи— Гуменюк Леся Василівна,заступник директора з виховної роботи з виховної роботи — Музика Олена Андріївна.
Для потреб учнів діє 19 навчальних кабінетів, велика спортивна зала, бібліотека, кабінет інформаційно-комунікаційних технологій із під'єднанням до мережі Інтернет, актова зала на 100 місць із необхідним звуковим та відео устаткуванням, комбінована майстерня, кімната школяра. У школі працює 2 музеї: «Каменярства і народних ремесел» та «Музей освіти села». Навчально-виховний процес здійснюють 28 педагогічних працівники, з них 4 мають педагогічне звання «Старший учитель», 11 — вищу кваліфікаційну категорію. Учні школи беруть активну участь у різноманітних конкурсах, змаганнях, оглядах районного, обласного, державного значення, є призерами і переможцями у багатьох номінаціях. Згідно з рейтингом навчальних закладів Уманського району у 2009 році школа зайняла І місце. Приміщення школи газифіковане, діє система гарячого і холодного водопостачання. Стабільний режим роботи школи забезпечує обслуговуючий колектив у складі 16 осіб.
В селі існувала дерев'яна церква, збудована у 1709 році. Вона складалась з трьох бань і дзвіниці, на якій було 6 дзвонів; вага великого дзвона становила 49 пудів і 20 фунтів. Церква була під унією 40 років. Згоріла церква в 1932 році. На даний час на території села діє церква СВЯТО-МИХАЙЛІВСЬКА ПАРАФІЯ ЧЕРКАСЬКОЇ ЄПАРЇІЇ УКРАЇНСЬКО ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ ,яка знаходиться в центрі села.
Медичну допомогу населенню села Старі Бабани надає Старобабанівська лікарська амбулаторія. Приміщення газифіковане, забезпечене проточною водою, швидкою медичною допомогою. Працює маніпуляційний та оглядовий кабінети, є палата денного стаціонару. Головний лікар — Танасійчук Михайло Іванович. У приміщенні лікарської амбулаторії розміщений аптечний пункт.