ЩО ТАКЕ МЕНТАЛЬНЕ ЗДОРОВ’Я І НАВІЩО ВОНО НАМ?
ЩО ТАКЕ МЕНТАЛЬНЕ ЗДОРОВ’Я І НАВІЩО ВОНО НАМ?
Як підтримати дітей у непростий час війни
Перш за все, будьте поруч. Ми - головне джерело підтримки для наших дітей. Дотик, обійми, щирі розмови та спільна діяльність - це прояв любові і присутності. Намагайтеся бути прикладом, адже діти дивляться на нас і наслідують нашу поведінку. Можна розповісти дитині про те, що вам допомагає у складних ситуаціях. Залучайте дитину до чогось корисного. Це допоможе скинути нервове напруження. Вдома чи в бомбосховищі знайдіть можливість вчитися, малювати, гратися. Поповнюйте внутрішній «павербанк» дитини. У цей складний час психоемоційних навантажень ми і наші діти потребуємо більше «підзарядки». Організуйте день так, щоб у дитини був сон, смачна їжа, гра з улюбленцями, фізична активність, читання книжок, теплі розмови тощо.
Як говорити з дітьми про війну?
Будьте відкриті до обговорення теми війни. Діти хочуть розуміти, що відбувається. Слухайте їх і чесно відповідайте на запитання. Якщо ви не знаєте відповідей, розмірковуйте і шукайте їх разом із дитиною.
Пояснюйте через казки, малюнки або історії. У казках діти знаходять приклади поведінки або мудрі думки, а у малюнках можуть показати, як вони бачать війну.
Говоріть з дитиною про почуття. Діти тривожаться, сумують, зляться та хвилюються так само, як ми. Покажіть, що ви розділяєте ці почуття. Завдяки цьому дитина не залишиться з ними наодинці. Дайте надію. Мова не про псевдооптимізм. Надія - це про Світло, яке завжди перемагає темряву, попри біль та втрати.
Як підтримати дітей у випадку переїзду через війну
Говоріть із дітьми про переїзд і про всі пов'язані з ним зміни. Поясніть, чому ви вирішили поїхати, чому це важливо для вашої спільної безпеки. Це нормально - не мати відповідей на запитання, але важливо бути відвертим і говорити виважено.
Будьте уважними до почуттів дітей. Смуток через втрату зв’язку з домом і радість від нових відкриттів - це природні почуття, які допомагають зрозуміти наш досвід. Розділяйте їх з дитиною, злість скеровуйте у конструктив, а у відповідь на тривогу створюйте відчуття безпеки.
Не забувайте про базові речі і режим дня. За можливості, організуйте день так, щоб у ньому було місце сну.
Будьте уважними до почуттів дітей. Смуток через втрату зв’язку з домом і радість від нових відкриттів — це природні почуття, які допомагають зрозуміти наш досвід. Розділяйте їх з дитиною, злість скеровуйте у конструктив, а у відповідь на тривогу створюйте відчуття безпеки.
Шукайте ефективні способи адаптуватися. До переїзду не потрібно ставитися як до паузи у житті, адже кожен день - цінний. Шукайте нове коло спілкування, можливості займатися улюбленим спортом тощо.
Пам'ятайте минуле, мрійте про майбутнє, живіть «тут і тепер». Ми можемо черпати силу у спогадах. Згадуйте, розповідайте, малюйте. Але також говоріть із дітьми про майбутнє, уявляйте його, діліться мріями. Це дає натхнення і сили пройти життєві випробування, коли ми не вдома.
Як підтримати дитину, якщо її рідні на війні
Пояснюйте дитині, заради чого близька людина це робить. Буде легше подолати випробування, якщо розуміти його сенс. Наприклад, можна сказати, що тато разом із армією робить усе, щоб Україна перемогла. Підтримуйте стосунки дитини з рідною людиною. Поставте фото на видному місці, коли є можливість зателефонувати, дозвольте дитині поспілкуватися. Альтернативою може стати запис голосу на телефон.
Відстежуйте, що дитина бачить і чує з новин. Дитина має право знати, що відбувається, але потрібно слідкувати, щоб вона не була переобтяжена інформацією. Коментуйте і пояснюйте, оскільки вона може зробити хибні висновки. І, звісно, діти не повинні бачити в телевізорі чи в інтернеті жахливі сцени
Допомагайте справлятися з тривогою та смутком. Ми не можемо запевняти дитину, що з рідними не станеться нічого поганого. Але допомогти жити із цією невідомістю і не хвилюватися надмірно - нам під силу. Залучення дитини до якихось активностей може бути найкращим способом подолати тривогу.
Будьте чутливі до потреб - і дитини, і власних. Коли один із членів родини йде на фронт, інший залишається сам-на-сам із усіма обов’язками, серед яких і піклування про дитину. Поясніть малечі, що розумієте її потребу у щоденній підтримці, але якщо відчуваєте, що не справляєтесь - просіть про підтримку самі.
Підтримуйте стосунки дитини з рідною людиною. Поставте фото на видному місці, коли є можливість зателефонувати, дозвольте дитині поспілкуватися. Альтернативою може стати запис голосу на телефон.
Допомогайте пережити тривогу та смуток
Ми не можемо запевнити дитину, що з рідними точно не станеться чогось поганого, але можемо допомогти жити із цією невідомістю та не хвилюватись надмірно. Залучайте дитину до корисних активностей з очевидним результатом-вчіться, малюйте, полагодьте щось разом, посадіть рослину, нагодуйте бездомну тварину. Це допоможе переключити увагу, знизити тривогу, подарує позитивні емоції.
