Сьогодні, 29 січня українці вшановують події кінця січня 1918 року, коли юні захисники Української Народної Республіки власною кров’ю вписали нову героїчну сторінку в історію українського визвольного руху — бій під Крутами.
Червоніли під Крутами маки...
Вітер тихо у неба питав,
Що за зорі засяяли раптом?
Чом багряним тут сніг запалав?
Сьогодні, 29 січня українці вшановують події кінця січня 1918 року, коли юні захисники Української Народної Республіки власною кров’ю вписали нову героїчну сторінку в історію українського визвольного руху — бій під Крутами. Пам’ятати своїх героїв дуже важливо, адже герої – це ті найкращі, яких ми втрачаємо. Пам’ять про героїв пробуджує національну свідомість.
102 роки тому, 29 січня 1918 року, українці стримали наступ ворога на Київ, проявивши жертовність і героїзм заради незалежності України. Саме тоді на Чернігівщині, недалеко від залізничної станції Крути, що розташована за 130 кілометрів на північний-схід від Києва, добровольчий Студентський Курінь, що складався із 300 юнаків: студентів Університету імені Святого Володимира, новоствореного Українського Народного Університету та гімназисти Київських гімназій, відстоюючи право українського народу жити у власній державі, вступили нерівний бій із більшовицькими військами, чисельність яких налічувала близько 5 тисяч. Бій тривав лише 5 годин. У полон було захоплено і потім розстріляно 28 юнаків. Ціною власного життя юні герої затримали ворога на чотири дні. Таким чином добровольці утримали столицю на час, необхідний для укладання Брест-Литовського миру, який de-facto означав міжнародне визнання української незалежності.
Минуло уже більше як століття, а ми знову змушені обороняти власну незалежність ціною людських жертв. Виклики, що постали перед Україною сьогодні, виховують нове покоління Героїв. Сотні прикладів мужності і жертовності наших воїнів задля миру на рідній землі, спокою у домівках та достойного майбутнього дітей доводять усьому світу нашу готовність відстоювати незалежність своєї держави.
Ми вшановуємо героїзм української молоді, справжніх патріотів, які загинули у нерівному бою, виборюючи українську державність. У холодному січні 1918 року ці хлопці подали усій нашій нації приклад беззавітного служіння своїй країні. Схилімо ж голови у скорботі за тими, хто віддав життя за незалежність України і за свій народ.
Слава Україні!
