22 листопада жителі Дмитрушківської громади, запаливши свічку та об'єднавшись у спільній молитві, вшанували пам’ять безневинно убієнних голодною смертю односельців, залишивши душам загиблих квіти, колоски пшениці та жита.
У морозний день листопада в містах та селах України згадують українців, які масово гинули від сталінського геноциду.
Голод жахливий, але коли він організований, рукотворний, то стає страшною зброєю придушення і нищення, справжньою косою смерті. Під час першого голодомору 1920-х років вона була лише випробувана і виявилася дуже ефективною. На повну ж потужність коса смерті запрацювала у часи найстрашнішого другого голодомору 1932– 1933 років.
22 листопада жителі Дмитрушківської громади, запаливши свічку та об'єднавшись у спільній молитві, вшанували пам’ять безневинно убієнних голодною смертю односельців, залишивши душам загиблих квіти, колоски пшениці та жита.
Звертаючись до учасників заходу, секретар сільської ради Людмила Бень наголосила: «Наше громадянське завдання скликати живих до тих сіл і хуторів, до тих криниць і спільних ям, куди скидали десятками виснажені тіла наших з вами бабусь і дідусів, матерів і батьків, братів і сестер. Страшні події 1932-1933 років продемонстрували, як легко може бути зруйноване життя і як важко воно відроджується на випаленому полі. Україна і сьогодні відчуває на собі наслідки лиха, яке спіткало її у далеких тридцятих. Тому в центрі державної політики завжди повинна бути людина, її права, свободи, безпека та добробут. І всі ми хочемо, щоб на нашій благословенній Богом землі завжди панував мир і достаток»
Про ті страшні роки у віршованих рядках розповіли учні Дмитрушківської загальноосвітньої школи.
Заупокійну литію провів духовний настоятель Свято - Петропавлівського храму отець Анатолій.
По закінченню усім присутнім було роздано священний хліб як символ вічних цінностей.
