Профілактика жорстокого поводження з дітьми

Дата: 03.11.2021 11:20
Кількість переглядів: 109

Ставлення до дітей є одним із показників соціальної зрілості суспільства, адже діти – майбутнє кожної країни, а створення для дітей безпечного середовища входить до першочергових завдань дорослих. Але, на жаль, насильство- характерна ознака сьогоднішнього світу, який нас оточує. Один німецький політик влучно сказав: «Діти, яких не люблять, стають дорослими, які ненавидять».

Будь-яке домашнє насильство, незалежно від того, на кого воно направлене, на дитину чи на іншого члена сім`ї, травмує дитину. Діти відчувають та бачать усе, навіть коли дорослі цього не усвідомлюють. У сім’ях, де у стосунках переважають приниження, образа, надмірний контроль, обмеження у діях, почуттях, безпідставна критика думок, діти, зазвичай, виростають закомплексованими, не можуть постояти за себе і стають жертвами моральних та фізичних принижень з боку ровесників або, навпаки, самі стають агресивними. Будь-яка форма жорстокості показує дитині, що її не люблять і не потребують. І ця проблема, здається, росте. У наші дні емоційний зв'язок між дітьми і батьками слабшає, або й взагалі втрачається. Ставлення батьків один до одного – це ставлення дитини в майбутньому до оточуючих і особливо до своїх рідних. Зростання дитини в цій культурі жорстокості може впливати на її психічний розвиток, викликати в неї почуття незахищеності і страху з самого раннього віку. Рани, завдані в ранні роки, можуть бути дуже глибокими.

 

Насильство над дітьми можна розглядати в рамках чотирьох категорій. Нехтування – хронічна нездатність батьків або осіб що здійснюють догляд, забезпечити основні потреби дитини у відповідній її віку турботі, в їжі, одязі, житлі, медичному догляді, освіті, захисті та ін. Це ставлення є результатом безвідповідальності дорослих. Найгіршим варіантом є ситуація, коли особа, що відповідальна за дитину, не робить того, що потрібно для забезпечення її здоров’я, безпеки та фізичного розвитку. Наприклад, коли дитина голодує чи утримується в холодному приміщенні, коли в неї немає одягу, можливості навчатися тощо.

Психологічне насильство. Це поведінка, яка завдає шкоди емоційному розвитку дитини та її почуттю власної гідності. Психологічне насильство включає словесні нападки, такі як постійна критика, приниження, образи, висміювання, кепкування, піддражнювання та відмова вислухати дитину. Психологічне насильство також включає нездатність проявити любов та надати підтримку, необхідні для психологічного зростання та розвитку дитини.

Фізичне насильство. До цієї категорії відноситься фізичне травмування дитини, при чому не тільки коли наявні його відповідні ознаки (синці, поранення, переломи тощо), а й такі різновиди фізичного насильства, коли ознаки не можливо виявити одразу,оскільки вони проявляються пізніше.   До цієї категорії відносяться всі види сексуальних стосунків між дорослими та дітьми, а також примушення дітей займатись сексом між собою.Сексуальне насильство та сексуальна експлуатація є одним з найбільш тяжких порушень прав дитини. За тяжкістю завданих травм сексуальне насильство та експлуатація прирівнюється до тортур і катування. Навіть якщо дитина із задоволенням сприймає хтиві дії дорослого, це все одно є сексуальним насильством. Кожна з цих категорій насильства, може призвести до завдання дитині фізичної або емоційної шкоди різного ступеня, що, у свою чергу, може призвести до серйозної травми або навіть до смерті.

           

       Насильство несе дуже серйозні негативні соціальні наслідки. Воно породжує терор, безладдя; відчуття відсутності допомоги, невпевненості, безнадійності або безсилля; відчуття провини; відчуття придушення волі; примари; відсутність самоповаги; настирливі спогади; напади страхів, депресію; фобії, смуток; роздуми про самогубство; самозвинувачення; втрату довіри; сумніви щодо віри в щось; наркотичну/алкогольну залежність; жагу помсти.

       Особи,які вчинили насильство в сім'ї, несуть кримінальну, адміністративну або цивільно-правову відповідальність відповідно до законів України. Відповідно до норм сімейного законодавства у разі виявлення будь-яких форм жорстокого поводження з дітьми необхідно звернутися до правоохоронних органів, старости села, до органу опіки та піклування, служби у справах дітей, фахівця із соціальної роботи, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій, сама дитина, яка досягла 14 років, у разі порушення її прав та інтересів, може звернутися за їх захистом також безпосередньо до суду. Кожен з нас може долучитися до протидії насильству, зокрема стосовно наших дітей, якщо прислухається до простих порад: ставтеся один до одного з повагою; уникайте образливої мови; розвивайте самообладання; думайте про наслідки своїх вчинків. Пам’ятайте: почуття самоповаги з’являється не тоді, коли ви пануєте над іншими, а тоді, коли вмієте панувати над собою. Проблема насильства над дітьми стосується кожного громадянина суспільства. Суспільство не повинно виявляти нерішучості у боротьбі з насильством над дітьми. Діти – це повноправні члени суспільства!

 

 


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора